Ймoвірність пoвнoмaсштaбній aгрeсії Рoсії нe зaлeжить від тoгo, хто у нас стане президентом. Це здається практично неминучим. Питання лише у часі. Це вже стосується причинно-наслідкового зв’язку нової хвилі глобальної економічної кризи та зміни технологічного устрою. З відповідною зростаючою зміною центрів впливу та міжнародного правопорядку.

По великому рахунку для збереження Росії в існуючих кордонах та існуючого режиму у Путіна та його оточення немає іншого виходу окрім розв’язання великої війни із залякуванням світу. Бо тільки в цьому випадку цей режим зможе спробувати нав’язати світу свій варіант міжнародного порядку, щось на кшталт Ялта-2. До речі, про це все писав ще у 2009-2010 роках, аналізуючи наслідки глобальної економічної кризи, пов’язаною зі зміною технологічного устрою.

Хоча з точки зору стратегії — це все-рівно цьому режиму не допоможе. Скорочення впливу вуглеводнів на розвиток світової економіки робить Росію внутрішньо вкрай слабкою. Незалежно від того, чи вдасться путінському режиму сценарій дезінтеграції України.

Якщо Президентом України стане Петро Порошенко, то ймовірно, що повномасштабна агресія станеться трохи раніше. Скоріше за все навесні 2020 року. У Кремлі усвідомлюватимуть, що подальшого ослаблення України вже не варто чекати. Якщо президентські перегони виграє Тимошенко, тоді це скоріше за все слід очікувати у 2021 році. У цьому випадку Путін розраховуватиме, що від Тимошенко просто внаслідок її корумпованості та некомпетентності західні лідери відвернуться, натомість в Україні стрімко посилюватиметься соціально-економічна та політична криза. Що у свою чергу спрощуватиме реалізацію сценарію по дезінтеграції України.

Що ж до питання мови, віри, армії, то це ознаки державності. Саме наша внутрішня розхристаність, відсутність державотворчих стрижнів була важливою складовою розколу. Бо Росія, навпаки, доволі цілеспрямовано працювала та працює над використанням питання мови та церкви, як ознак руського світу.

Що ж до Тимошенко, то вона настільки жахливо корумпована, і у той же час настільки некомпетентна, що навіть не усвідомлює, як її дії грають на російський сценарій. Про це писав ще у 2008 році.

Чи був Янукович проросійським кандидатом? Так. Безперечно. Хоча знову ж таки, Путін на президентських виборах 2010 року підтримував саме Тимошенко. Але і Тимошенко, і Янукович потрібні Кремлю лише у тій мірі, в якій вони сприятимуть послабленню України. Янукович часто-густо, не усвідомлюючи, допомагав цьому. Але як тільки у 2013 році почав готувати Угоду про Асоціацію з ЄС, а потім ще поїхав до Китаю та домовився по будівництво великого китайського порту в Криму, то перетворися на вкрай небажану особу. Яка, знову ж таки, не зовсім усвідомлюючи цього, почала заважати реалізації сценарію Кремля по дезінтеграції України. Який планували реалізувати під час президентських виборів 2015 року. Тому там були змушені прискорювати реалізацію сценарію по дестабілізації, делегітимізації та дезінтеграції України.

Це все я до чого. Кажучи про Тимошенко чи Бойка, як прокремлівських політиків, я, у першу чергу, маю на увазі те, в якій мірі Путін розглядає їх у якості таких, хто найбільше сприятиме реалізації сценарію по ліквідації української державності. І, наприклад, всі дії Тимошенко протягом 2008-2009 та 2014-2018 років прямо вказують на те, що це цілком відповідає очікуванням Путіна щодо неї. Це я сприймаю, як даність.

Дехто каже, що Тимошенко це робить просто як популістський політик, бажаючи отримати владу. Це справді так. Але якщо її дії повністю збігаються з інтересами путінського режиму, тоді її потрібно сприймати тим, ким вона є — вкрай корумпованою та некомпетентною особою, яка заради влади та особистого збагачення ставить під загрозу існування української держави, як такої. Це не питання намагання розколоти електорально країну. Це просто усвідомлення деяких реальностей. Небажання їх бачити та визнавати не відміняє їх існування.

Про що писав ще у 2008 році у статті “Тимошенко проти Венко-2, або Хто зрадив національним інтересам України”.

Ось цими словами я завершував ту статтю. Жодного слова міняти, на жаль, не доводиться.

“Часто її зусилля були зосереджені на тих тактичних рішеннях, які дозволяли просуватись до влади, бажано, абсолютної. Але все ж таки вважаю, вона розуміє, до чого можуть привести її кроки, пов’язані з обміном послуг між нею та паном Путіним. Але жага влади для неї завжди була куди більш значущою, ніж загрози самому існуванню української держави, яким вона так зараз сприяє усіма своїми діями”.

Новости

Мітки: «7днів-Україна», 7днів, Борис Кушнірук, Юлія Тимошенко

Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK