Нa пoляx тa узбіччяx дoріг рoзкішнo квітують мaки. Кoлoсяться пoля і трaвa нa лукax, дoзрівaють пeрші ягoди. У сaдкax спіють пoлуниця, чeрeшні й вишні. Приxoдить пoрa кoсoвиці. Білo, рoжeвo й фіoлeтoвo квітнуть картоплі. А на узліссі поміж трав – краплинки запахущої суниці… Так, це його пора, першого літнього місяця, якого українці здавна називають червнем.

Чому називають червнем

Червень – шостий місяць року у григоріанському та юліанському календарях, четвертий – у староримському, має 30 днів. Саме на червень припадає літнє сонцестояння: 22 – 23 червня, коли день найдовший, а ніч – найкоротша. Тоді наші предки й відзначали свято Купайла (ще без «Івана»).

Червень походить від слова «червець». Саме в цей час з’являється сокоживна комаха кошеніль червець. З неї в давнину добували червону фарбу, якою забарвлювали давньоруські прапори (стяги). А ще її продавали сусіднім державам. Гниль цього черв’яка вважали зцілюючою, її навіть їли.

До цього перший літній місяць мав такі назви, народні і діалектні: скопидом, хліборост, кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник-стрибунець). За иншою версією, місяць назвали червнем, бо в цьому місяці червоніють ягоди. Ще одна версія – найкрасивіший місяць року, позаяк усе цвіте, яскравішає, стає соковитим, красивим, «червоним». Звідси й назва «найкрасивішого», «червоного» місяця: червень.

  Народні світа в червні

4 червня – Василиска (міфічна істота). Прикмети на Василиска: якщо вітер дме з півночі, то у найближчі дні опадів не буде. За співом соловейка на світанку судять про погоду: якщо воно радісне, отже, буде тепло. Якщо цього дня посіяти жито, волошка його заб’є. Дівчата на Василиска ворожать по віночках, сплетених з березового пруття. Кидають їх у річку і дивляться: якщо прутики не тонуть – успіх не за горами.

Купайло – давньоукраїнський Бог добробуту, лікарських рослин, буйноцвіття зела, родючости і врожайного літа. Свято Купайла відзначали (-ють) у ніч з 22 на 23 червня, в день літнього сонцевороту, сонцестояння. Це свято протягом тисячоліть зберегло в собі величезні духовні поклади народу. Характеризуючи свято Купайла, фольклористи виділяють у ньому переважно такі етнографічні дійства: ігрища, розваги, співи, плетіння вінків, запалювання вогню, спалювання опудала Мари, освячення вогнем тощо.

Цього дня наші далекі пращури пошановували не лише свято Купайла, а й урочисте весілля Бога світла Ора та Богині води Дани. Це свято молодости, краси, закоханих сердець, численних замовлянь як закоханих, так і явищ природи.

29 – свято Водяника, якого особливо шанували воїни-розвідники і рибалки. Вшановують Водяника пожертвами: обрядовий напій і перша спіймана риба. Жінки цього дня плетуть рибалкам вінки з цикорію. У давнину воїни-розвідники шанували Водяника, адже доводилося багато плавати. Військові походи на Візантію наші предки робили Славутичем-Борисфеном-Дніпром і Чорним (Скіфським) морем. Козаки активно використовували водойми нашої землі для військових і торговельних походів. Тому шанували володаря водойм. Зараз Водяника    можуть вшановувати морські піхотинці, десантники, підводники, розвідники.

Головні турботи червня – поліття городини, початок сінокосу. Чи не основною темою червневих балачок-турбот стає дощ, від якости (теплий, холодний, з вітром) і кількості якого безпосередньо залежить ріст трав, городини і хлібів.

Все це, звісно, знайшло відображення у приказках і прислів’ях, які характеризують червень.

Приказки, прислів’я та прикмети червня

Широке застосування в побутовому мовленні знайшли приказки і прислів’я про червень, накопичена століттями народна мудрість.

Вода чиста як ніколи – до дощу.

Вранці трава пахне сильніше звичного – на дощ.

Горобці веселі, рухливі – до гарної погоди.

Добре пахне жимолостю – на дощ.

Зранку мокриця розпустилась і залишилася розкритою весь день – до гарної погоди.

Під час сходу сонця стоїть духота – до негоди.

Сильні роси – до родючости, а часті тумани обіцяють урожай грибів.

Стадо до вечора разревілось – дощитиме.

Туман вранці стелиться по воді – буде сонячно.

Травень – радість, а червень – щастя.

Травень творить хліба, а червень – сіно.

У червні день не меркне.

У червні дня вільного нема!

У червні зоря із зорею сходиться.

У червні коса по луках іде, а в липні серп за хлібом біжить.

У червні першу ягідку в рот кладуть, а другу додому несуть.

У червні сонце високо і з ранку до вечора далеко.

Хоча й багатий червень, а після дідуся-квітня крихти підбирає.

Червневі ночі горобиного носа коротші.

Червень з косою по луках пройшов, а липень із серпом по хлібах побіг.

Червень – кінець проліття, початок літа.

Червневе тепло миліше хутряної шуби.

Якщо в червні ночі теплі, тоді напевно можна очікувати врожаю плодів.

Якщо навколо мурашника багато мурашок – на гарну погоду.

Якщо бджоли роєм гудуть на квітучій горобині – завтра буде ясно.

  Народні прикмети червня

2 червня. Цей день відомий у народі під ім’ям Огірочник, позаяк цього дня сіяли огірки. 2 червня – Талагія-городника. «На Тимофія велика надія», – казали українці, стежачи за погодою, яка мала запрогнозувати врожай овочевих культур. На Тимофія, або як його ще називали «Талагія», колись у південних краях України достигали огірки. Перший зірваний огірок зривали й закопували: для того, щоб і нарік уродили. Якщо ж огіркове бадилля жовкло, в цьому вбачали вроки (зурочення, навроки) – не инакше, як хтось із сусідів кинув заздрісним оком. Дуже гіркі огірки були ознакою холодної зими.

Щодо прикмет, то вони такі: якщо цього дня дуже пахнуть квітки жовтої акації, а довкола них густо в’ються комахи – на дощ і негоду. Потемніла річкова вода віщує передгроззя. Вранці роса й туман – на добру погоду; чим більше роси, тим спекотніший день; нема роси ввечері та вночі – до дощу.

Є й така прикмета: якщо в цей день багато шишок на ялині – на хороший урожай огірків. У цей час розпускається ясмин. Ще може цвісти горобина. Пізнє цвітіння цього куща вказувало нашим пращурам на пізню осінь.

3 червня. У цей день наші пращури помітили: якщо нині буде негода, то й осінь буде такою. За цим днем передбачали початок зими: «Якщо 3 червня дощ з градом, то 3 грудня – сніг із крупою». У цей час уже відцвітають сади. Квітне малина, шипшина, горобина. Можуть з’явитись і перші гриби: підберезники, боровики.

4 червня. Цей день у давні часи вважали солов’їним днем. Наші пращури ходили слухати спів солов’я, вважали, що «гарний ранок зі співу птахів розпочинається». Якщо нині соловейко співає всю ніч, то день буде погожим. А якщо у цей день добре пахне жимолостю – на дощ. 4 червня наші пращури спостерігали за комахами: якщо масово з’являлись павуки і ґедзі – до врожаю огірків. На хороший урожай вказували і сильні роси.

5 червня. Закінчують саджати огірки. Щоправда, у ранню весну й у вправних господинь вони вже посходили. Наші пращури помітили: багато ґедзів у цей день – до хорошого урожаю огірків. Якщо вранці трава пахне сильніше звичного – на дощ.

6 червня. Погоду 6 червня у минулі часи передвіщали бджоли: якщо вони роєм гудуть над каітами горобини – завтра буде ясний день. У цей час у садах цвітуть пізні сорти яблунь, вишень.

7 червня. У минулі часи цей день називали медяними росами, Горобинником. У народі про цей день говорили: «З Іванового дня пішли шкідливі (медяні) роси, які приносять рослинам хвороби». 7 червня часто гримить грім. Особливо наші пращури спостерігали у цей день за горобиною: якщо на ній багато квітів – буде хороший урожай хліба. А якщо горобина пізно розцвітає, то осінь буде довгою.

8 червня. Сього дня спостерігали за комарами: якщо їх було надто багато, то останні дні червня будуть теплими, але дощовими.

9 червня. Цього дня у минулі часи спостерігали за мурахами: якщо навколо мурашника їх багато – на гарну погоду.

10 червня. 10 червня відзначали день пам’яти Микити-сповідника. Микиту в народі вважають сторожем гусей, тому його називають ще Гусятником. Це обрядове свято. Гуси з весни вимагають ретельного догляду, позаяк гусенята у цей час нерідко гинуть. Щоб врятувати їх від гибелі, люди й дали їм покровителя. У народі вважають: якщо цей день тихий, то врожай буде гарним. Спостерігали й за конюшиною:якщо вона зближує листочки – до негоди.

11 червня. Цей день у народі називали Колосяницею і Гречишницею, позаяк у цей час починає колоситися хліб і сіють гречку. З давніх часів цей день вважали нещасливим. Казали, що «день Колосяниці вартий один усіх понеділків». У минулі часи сього дня спостерігали за горобцями: якщо вони веселі, рухливі, забіякуваті – на хорошу погоду.

12 червня. У народі цей день вважали зміїним. За народним повір’ям, цього дня змії «ходять по лісах станицями», вбивати їх дуже небезпечно. Кожному вони готові мстити немилосердно. З давніх часів до нас дійшов звичай цього дня саджати боби. Нащі пращури 12 червня спостерігали за павуками: якщо павуки посилено працюють цього дня, отже, погода буде мінятись…

13 червня. Сей день у народі називали Розпрягальником. Це було обрядове народне свято. Вважали, що в цей день треба закінчувати посіви. Наші пращури прислуховувались до зозулі, якщо вона в цей день кує – буде гарна погода. Звертали увагу й на росу: що більше її увечері, то спекотніше буде завтра.

14 червня. У народі помітили, якщо сього дня довго кує зозуля, то очікували на теплу погоду без холодного ранку. А ранок цього дня мав для селян велике значення, позаяк за ним визначали урожай: гарний ранок – гарний налив жита; а дощ, похмуро – урожай на льон і коноплі. Для 14 червня існує гарний родинний звичай: вечір треба провести наодинці з коханою людиною, тоді у родині буде щастя.

15 червня. Погоду сього дня нашим пращурам прогнозувало сонце: якщо воно ввечері не сяде у хмари, то наступний день буде хорошим; якщо сяде у хмари, то негожим і похмурим.

16 червня. У народі сей день називали Лука Вітренник, позаяк вітер цього дня був головним персонажем. На Вітреника найбільше боялись північно-східного вітру, який начебто приносить із собою безперервні дощі, шкідливі при дозріванні жита. Наші пращури уважно спостерігали за напрямком вітру: з півночі – день буде ясним; прохолодний вітер – може бути дощ із градом; з півдня чи заходу – до негоди; з південного заходу – негода надовго.

17 червня. Цього дня наші пращури слідкували за вечірньою зорею: червона зоря – на вітер; світла і жовта – на дощ. У цей час зацвітають пізні сорти горобини і яблунь.

18 червня. Якщо сього дня сонце парить і тиша в повітрі, можна готуватись до грози. Віднині починаються найкоротші ночі: «горобині».

19 червня. Цього дня наші пращури спостерігали за комахами: якщо жуки літають увечері, можна розраховувати на гарну погоду.

20 червня. У народі сей день називають Врожайником. Для наших пращурів погода цього дня мала велике значення: якщо вона тепла і ясна, то врожай буде хороший, зерно велике; якщо дощитиме – зерно буде погане. У минулі часи прислуховувались до лісу: перед грозою він притихає. Спостерігали і за самим громом: якщо довго гримить – буде град.

21 червня. 21-го червня відзначається день Колодязника, позаяк це був день тих, хто копав криниці. З цього дня наставала пора літніх гроз. Помітили у давнину: якщо під час грози добре чути грім, то варто чекати на затяжну негоду. А ще цього дня звертали увагу на росу: якщо багато роси, то урожай буде хорошим. 21 і 22 червня – день літнього сонцестояння.

22 червня. У минулі часи цей день мав «Кирило Кінець Весни Початок Літу». Це другий день літнього сонцестояння і найдовший день у році. З цього приводу наші пращури казали, що «на Кирила сонечко віддає землі усю свою силу». По сонцю передбачали й погоду: якщо воно світить вдень мовби через оболонку, то варто незабаром чекати на дощ.

23 червня. У народі цей день називали «мишачий писк». За повір’ям, цього дня по землі бродять привиди. Старі люди вірили і бачили у цю пору великі «зграї мишей» на подвір’ях, що не передвіщало нічого доброго. Погоду в цей день передбачали за димом від вогнища: якщо він піднімається стовпом – на ясну погоду, а стелиться по землі – до негоди. А якщо цього дня засуха, то в цей день добра не чекай.

24 червня. У минулі часи цього дня не можна було рвати траву, тому що люди вірили, що по ній катається всяка нечиста сила. Сонячну погоду 24 червня передбачав туман, який вранці стелиться по воді, і мокриця, яка залишається розкритою весь день. Наші пращури помітили: якщо під час сходу сонця стоїть духота, то гарної погоди не чекати. А дощ передбачала чиста вода у водоймах і сильний запах травийі жимолости вранці…

25 червня. У народі цей день часто називали Петро Поворот, позаяк від від цього дня сонце на зиму, а літо на спеку повертає. У минулі часи було прийнято сіяти в цей день до обіду якесь біле зерно, а після обіду – чорне (гречку). Виконання цього правила гарантувало успіх. У цей день випадають великі роси. Наші пращури примітили, якщо дощ йде маленькими краплями – буде йти довго.

26 червня. Спостерігаючи цього дня за прикметами, зауважили: «Мошкара товчеться колами – на хорошу погоду». Наші пращури ввечері 26 червня слідкували за місяцем: якщо він у білому колі, то буде дощ. Кінець «горобиним ночам». У цей час зацвітає барбарис.

27 червня. Наші пращури боялися дощу цього дня, позаяк він обіцяв ще сім седмиць негоди. Прогнозувати погоду цього дня могла й риба: якщо вона грає в річці – вночі може бути гроза.

28 червня. У цей день говорили, що соловейко замовкає. Наші пращури помітили, що «дощ на Фіта – погано для жита». За прикметою, день 28 червня бажано сонячний, позаяк у разі дощової погоди в домі буде розлад і сварки. У минулі часи примітили, якщо під час сходу сонця стоїть духота – до негоди.

29 червня.   З цього дня, казали, «сонце йде тихіше». Цей день вважали найтихішим днем у році. Закінчується молоде літо, настає зріле. У цей день влаштовували обід для людей, які удобрювали гноєм поля. Ці люди були дуже потрібні, тому що «де зайва гною купка, там зайва буханка хліба». Наші пращури примітили, якщо бджоли вранці граються – буде ясний день, товчуться – до негоди.

30 червня.   30 червня, казали, сонце застоюється (уповільнюється в зеніті). Цю народну прикмету підтверджують і астрономи: справді, до цього часу Земля знижує швидкість руху навколо Сонця. На нічному небі у цей час можна побачити блискавиці. Наші пращури цього дня прислуховувалися до дерев: якщо сосна звенить, а дуб стогне, то бурі не минути.

І наостанок – мої вам літні роздуми. Віршовані…

* * *

Розсипає літо міріади квітів,

А вони букети шлють йому навзаєм.

Барви всі – доречні, пахощі всі – слушні.

То лишень між нами, між людьми, щось зайве.

Чи зілля цілющі, чи рослинка-трунок –

Все тут гармонійне, все – не випадкове.

І такі з любов’ю щедряться тут вруна.

То не вистачає між людьми любови.

Назбираю жменьку запашних суничок:

Тепле їх червіння. Вітер пестить рвійно.

Тут немає зверхніх і немає ницих.

Те – між homo sapiens, а в Природи – рівність.

Не страшне ніщо тут: ні вовчуг, ні злива,

Навіть цей гадючник, що полоха йменням.

Та слова бабуні ниньки – як прислів’я:

Лиш двоногих звірів бійся, не зелених!

З червнем мандрувала і ще не про все записала   Любов Сердунич.

Новости

Мітки: «7днів-Україна», 7днів, Купала, Червень

Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK