Aрeшт кeрівникa пoртaлу «РІA Нoвини Укрaїнa» Кирилa Вишинського викликав таку хвилю обурення в Росії, яку можна було б порівняти хіба з арештом, до прикладу, ні в чому не винного російського дипломата, чи яку відому людину, не причетну ані до воєнних дій, ані до політики. Не так голосно кричали росіяни навіть через закриття в Україні доступу до російських соціальних мереж.

Як відомо Вишинського, громадянина України й, як пізніше з’ясувалося, Росії, арештували напередодні за антиукраїнську діяльність, звинуватили в держзраді й підтримці «ДНР» і «ЛНР».. Москва, як запевняють українські слідчі, йому щедро платила — понад 50 тисяч євро щомісяця, надала російське громадянство і навіть нагородила медаллю «За повернення Криму». Нардеп Антон Геращенко підтвердив, що є аудіо-, відеозаписи дій цієї людини, що доводять його роботу на російські спецслужби.

Відразу після арешту Вишинського в «роботу» включилася важка російська пропагандистська машина промивання мізків. У телешоу на центральних російських каналах обурювалися, гнівно звинувачували Київ у всіх цивілізаційних гріхах, утисках свободи слова, недотриманні прав людини… Навіть у Кремлі засудили дії України, пообіцявши застосувати заходи у відповідь. Москва направила Києву ноту протесту з вимогою зупинити насильство над представниками ЗМІ. Заворушилися «за поребриком» не на жарт. Це нагадує відому приказку про те, як злодій кричить: «Лови злодія!».

Дивуватися не доводиться. Інформаційна війна проти України, яку Росія розв’язала задовго до військових дій на території нашої держави, передбачає цинізм, брехню, перекручування подій і фактів. Важлива ціль — знищити будь-якими способами віру тих, хто живе на цій території, в країну, владу, у свою власну спроможність змінити життя й вживити у свідомість вірус неповноцінності.

Головний редактор МІА «Россия сегодня» і телеканалу RT Маргарита Симоньян в один голос із російськими депутатами запевняла, що Москва підтримає журналістів «РІА Новини Україна», зокрема Вишинського, бо такі дії Києва, мовляв, недопустимі. Навіть закликала тих, хто обурений, прийти на пікет під посольство України в Москві й «боротися за звільнення Кирила». Прийшли в основному журналісти, які вели зйомку, й з десяток відомих російських «акул пера». Зубр російської пропаганди Дмитро Кисельов зізнався, що ОБСЄ досить в’яло виступила проти дій Києва, МІД Франції не відповіло на звернення Росії щодо нібито провокаційного затримання Вишинського, офіційний представник Держдепу США відповіла, що розуміє українську сторону, яка захищається від агресивної пропаганди Росії.

Пікети, численні виступи не останніх людей в російській державі ще раз доводять, що на території Московії принаймні на центральних теле- й радіоканалах немає журналістів. Там — пропагандисти, кожен з яких — порахований, добреоплачуваний штик інформаційного легіону агресії.

Разом з ботами в інтернетпросторі це — величезна армія, що завойовує не території, а свідомість. А це — набагато важливіше й небезпечніше, бо немає відважнішої й самовідданішої людини, аніж та, яка воює за свою віру. Цю «свою» їй можуть насаджувати десятиліттями, як це відбувалося на сході нашої держави. Як не прикро усвідомлювати, тепер, як ніколи раніше, проглядається глибина й правда у висловлюванні Козьми Пруткова: «Багато людей схожі на ковбаси: чим їх начинять, те й носять у собі». Українців «начиняли» століттями. Дивовижно, як досі збереглася нація, мова, культура.

Чому така активність і сплеск «праведного» гніву з приводу арешту звичайного українського журналіста в Москві, зрозуміло.   Кремлю дуже зручно в Україні, яка задекларувала демократію й свободу висловлювання думки й оглядається на Захід, щоб не порушити цих принципів (ніде правди діти — залежимо від нього), використовувати журналістів, чи будь-кого іншого, до прикладу, політологів, експертів — людей, яких свого часу називали бійцями ідеологічного фронту. Бо їх дуже важко звинуватити в підриві суспільного ладу, державницьких підвалин, мовляв, вони висловилися не в унісон діючій владі, на підтримку опозиції, чи т.і. Працює залізний аргумент: вони мають власну позицію, яку вправі висловити в демократичному суспільстві. Непросто довести й те, чи платили їм за «експертну» чи «журналістську» думку ті, хто зацікавлений в такій думці.

Вуха російських спецслужб, які напевно мають стосунок до багатьох трагічних подій усередині нашої країни, проглядаються навіть у мітингах і протестах «обурених» арештом Вишинського росіян. Адже так вони не переймалися долею арештованих російського офіцера Агеєва, рибаків, що зайшли в українські територіальні води, навіть з приводу журналістів, яких в Україну не пустили, чи звідси видворили.

Затримання журналіста повинно мати дуже вагомі аргументи й доказову базу. Чи зібрали їх українські спецслужби — питання. Відповідь на нього отримаємо невдовзі, коли доводитимуть провину журналіста в суді. Тоді й можна буде зробити висновок про те, що показав лакмусовий «папірець» справи Вишинського щодо наших спецслужб.

Тіна ВЛАД.

Новости

Мітки: «7днів-Україна», 7днів, Дмитро Кисельов, Кирило Вишинський, РІА Новини Україна

Про vd vd

Дивитись усі опубліковані записи vd vd →

Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK