Укрaїнoю пoвнoпрaвнo крoкує вeснa. A вeснa – сe чaс прoбуджeння й oнoвлeння всьoгo живoгo, кoли після xoлoднoї зими прoкидaється зeмля, нeбo і кoжнa рoслинкa. Другий   вeсняний місяць −   квітeнь, він жe −   чeтвeртий місяць рoку, сeрeдинa кaлeндaрнoї вeсни. В цeй час значно теплішає, починають розпускатися дерева.   Квíтень у григоріáнському календарí має 30 днів.

Сучасну назву носить із 16-го сторіччя. Назва виправдана, адже саме в цей час земля починає квітувати. Є й неофіційні назви місяця. В ужитку були такі народні назви: краснець, дзюрчальник, водолій, лукавець (бо квітнева погода нерідко примхлива). Називають його «снігогін», а ще – первоцвіт, переплітень, цвітень, крапельник, пустун, красень (у білорусів він – «красавік»). У деяких краях квітень називають лелечником, бо це – пора повернення лелек з ирію. Правда ж гарні назви?

Їх, українських назв місяця, я зібрала тринадцять, і це, гадаю, ще не всі. Має квітень і латинську назву: апріль, на честь богині Афродити (етруск. – Apru). Aprilis у перекладі означає «розкриття» (а може, «сонячний»). Тож вважають, що квітень отримав свою назву від латинського apricus, яке перекладають як «сонячний, який зігрівається сонцем».

І хоча для квітня характерне швидке наростання тепла, та березень і навіть лютий ще можуть заходити в гості до нього, тому заморозки і навіть сніг у квітні – явища звичні. Кількість опадів зростає. Часто бувають грози і навіть пилові бурі, зокрема в   східних і південно-східних областях України. Тож на примхи погоди лукавець багатий.

Українські народні свята в квітні

11 квітня – свято Водяника. Розлиття річок, повінь. Жертви Водяникові, щоб не затопив хату, город, будiвлi.

12 квітня* – Свято Прави, Божественного Закону, який правує Всесвітом, ростом рослин, родючістю всього живого на Землі й на Небі, дощем і вітром, зміною пір року, дня й ночі. Саме від «Божественної Прави» походять правда, праведність, правосуддя, справедливість, мудрі правителі(які знають Закони Прави). Цей день завжди випадає у середу (25-ий день після Великодня Дажбожого), тому в народі досі збереглася назва «Права середа» (вона ніколи не була пов’язана з постом, бо наші Пращури не мали виснажливих постів, як це впровадило християнство). Саме від цього Закону Прави, який славили піснями, походить давня назва нашої Правіри: Православ’я. Це свято ще має назву «Рахманський Великдень». Є повір’я, що далеко за морем живуть святі рахмани (брахмани), яким сповіщають, що в Україні вже Великдень. Для цього на воду річок, які течуть у море, пускають шкаралупу від крашанок. Можливо, тому цей день ще називають «переплавною середою».

15 квітня – Яровит(ярий витязь, войовничий дух), храм якого був у Волегасті до XII ст. Там на стіні висів священний щит мистецької роботи, покритий позолотою, який виносили тільки в час війни чи найбільших урочистостей. Це була священна реліквія. Герборт писав, що Яровит «по латині званий Марсом». Одночасно це Бог весняного пробудження Природи та плодючости. Його вважають і джерелом несподіваних благ та багатств.

22 квітня – Велика Лада, Лельник, Ляльник, Красна Гора. Богиня Лада виходить на гору, щоб ладувати все навкруг, наводити лад у полях, лісах і гаях, вселяти любов у душі людей. Дівоче свято краси і любови: співають і хороводять на честь її доньки, Богині Лелі. Цього дня відбуваються сватання, заручини і весняні весілля. Богині-покровительці шлюбу приносять пожертви: білого хліба та білого півня. На Ладу i Лелю спiвають пiснi-«ладовиці», сам обряд має назву «ладування, лад». Значення обряду – впорядкування хаосу, встановлення рівноваги у Природі, в душі. В сей час популярна гра «А ми просо сiяли…».

23 квітня   – день Богині Слави.Народи індоарійського походження, які поклонялися Славі, називали себе «славнії». На думку деяких дослідників, слово «слов’яни» походить від імення цієї Богині. Предки українців вшановували Богиню Славу понад 2 тисячі років тому. Від імени Богині Слави язичницьку богослужбу почали називати «славленням». Термін «славословіє» означає пісню-молитву. Християни поцупили його до своїх обрядів, як і більшість наших прадавніх, т. зв. «язичницьких», себто народних, свят.

23 квітня   – Ярило (Орій).Бог весняного сонця, пристрасти і кохання. Зустріньте його, хлопці-молодці! Це ваше свято любови! Юнаки вибирають собі пару. Давні слов’яни святкували Лельники протягом усього місяця. Відсвяткуйте Лельник у весняному гаю, над річкою, біля святинь свого народу. Орій відкриває небо i зелені трави: до cxiд сонця умиваютъся цiлющою росою, обходять ниву хлібом, палять вогнища. Дівчата обирають найкращого юнака, квітчають вінком, садять на коня і водять від хати до хати з побажанням родючости.

(* Так позначено «рухомі» дати, які щороку змінюються (залежать від часу сонцестояння і рівнодення, фази місяця або дня тижня).

(Про Великдень не пишу, позаяк його рідновіри відзначали 26 березня, як і Благовіщення. І Різдво весняного Сонця: Ярила. І весняне рівнодення (день став більшим ночі)…).

Квітневі прикмети погоди. Народний прогноз

1 квітня. У народі цей день називали «Брудні Ополонки». У цю пору року доводиться обходити бруд біля ополонок, шукати проходи між проталинами. Наші пращури у цей день спостерігали: якщо вночі зірок не видно, можна чекати теплої погоди; якщо день вітряний, то й весь рік буде таким. У цей час у небі з’являються перші шуліки.

2 квітня. Наші пращури в цей день зранку виносили з хат яскраві лляні вироби, розвішували їх на тинах, воротях, хвіртках, прикрашали гілки берези. У цей час бувають перші грози (більш ранні бувають 23 – 31 березня), розпускається сіра вільха, якщо нема морозів. У багатьох птахів на початку квітня починається шлюбна пора.

3 квітня. У народі цей день називали «дериполоз», позаяк у цей час псуються дороги і їздити на санях у минулі часи було проблемно. Якщо цього дня при сході сонця у небі видно червоні кола, то рік обіцяє бути врожайним. З цього часу починають набухати бруньки смородини. З’являються білі плиски.

4 квітня. На підтвердження теплої погоди у сей день народ склав багато приказок, напр.: «Опівдні бурульки пускають у сніг сльози пекучі». Від сього дня сонце зазвичай починає яскраво гріти, з дахів крапотить. Сині хмари вказували на тепло і дощ: «Перший квітневий дощ воза золотого вартий!», мовили наші пращури.

5 квітня. Сього дня прилітає зяблик. Птахи були носіями різних прикмет, у тому числі й погодних, тому в давнину, як тільки птахи поверталися з теплих країв (з ирію), селяни закликали їх на ґанок, годували крихтами хліба, зернятками, насінням льону й инших рослин. Наші пращури помітили: якщо перелітні птахи летять дружними зграями, весна буде хорошою.

6 квітня. «Сього дня пташечка хвалиться першим яєчком». У давнину примітили: якщо ніч на 6 квітня тепла – весна буде дружною; якщо сніг зійде до цього дня, значить назовсім, якщо ні – пролежить ще тиждень.

7 квітня. «На Благовіщення весна зиму поборола», – вважають у народі, хоча в цю пору відомі й морози. Цього дня відбувається третя зустріч весни. Якщо 7 квітня вітер, иній і туман – до неврожайного року. Якщо ще є сніг на дахах, то буде він ще через місяць у полі. Якщо 7-ий день квітня холодний – чекали сорок ранкових морозів. Цього дня гроза – до теплого літа. Небо безхмарне, сонце яскраве – бути грозовому літу; відлига – багато морозів попереду. Якщо ця ніч тепла – весна буде ранньою. Для рибалок це хороший день: риба добре клює.

На Благовіщення (за давнім звичаєм – 26 березня, а за суч., християнським, – 7 квітня) весна благословляє землю, дає їй силу росту й квіту. Благовіщення – свято первоцвіту, рясту, пролісків, мати-й-мачухи, сон-трави… Ці й инші ранні квіти (крокуси і маргаритки, які вже розквітли, ще 31 березня) – перші вісники весни.

8 квітня. Жінки цього дня закінчували останню пряжу, а тим, хто продовжував прясти, казали: «Не піде про запас». Якщо у цей день схід сонця світлий, отже, скоро сніг зійде повністю. Наші пращури примітили: яка погода 8 квітня, такою вона буде й 8 жовтня, і навпаки.

9 квітня. У цей час бувають ранкові заморозки, сніг від них замерзає, і люди ходять як по «насту». З теплих країв продовжують повертатись птахи: вівсянки, лелеки, плюгавки, чибіси. Якщо чибіс летить низько – до тривалої сухої погоди; якщо він кричить звечора – на ясну погоду. Якщо весняний лід тоне чи залишається на березі, то літо буде холодним.

10 квітня. У цей день у минулі часи, якщо закінчувались заморозки, виганяли худобу на пасовисько. В залежності від температури повітря з цього дня вилітають комарі і джмелі. Наші пращури продовжували спостерігати за птахами і складати прогноз погоди: якщо птахи вили гнізда із сонячного боку, то очікували на холодне літо, якщо на тіньовому боці, то літо мало бути теплим.

11 квітня. Наші пращури цього дня слідкували за гусьми: якщо вони високо летять – води буде багато, низько – до малої осінньої води. Березовим соком наші пращури цього дня чистили кров, виганяли хвороби зі шлунку. У цей час ламають бруньки у чорної смородини, калини, червоної бузини.

12 квітня. 12-го квітня в давнину спостерігали за птахами: якщо дикі качки прилітали жирні –   весна буде довгою і холодною; а якщо раптово закінчувалась тяга вальдшнепів – чекали скорого похолодання чи снігу. У цей час лопаються кленові бруньки.

13 квітня. Наші пращури продовжували спостерігати за перелітними птахами і робити висновки про майбутню погоду. Якщо перелітні птахи хохляться, то хорошої погоди не чекали; а після прильоту довго не щебечуть – на холод; раптово замовкли – до грози.

14 квітня. У народі цей день називають «Запалисніг», «Заграйярки». Аби дізнатись про літо, спостерігали за нічним небом: якщо ніч ясна і тече тепла вода, то літо буде тепле і сухе. У цей час розпускається бузок, вилізають лісові мурашки.

15 квітня. У народі цей день називають Льодоломом, позаяк у цей час річки   розкриваються від льоду. До середини квітня виходили зимові припаси. У народі казали: «Нічого нема: ні кришки, ні зерна, ні краплі». Наші пращури вважали: якщо цього дея весняні води течуть повільно, лід тоне, то буде тяжко людям цього року.

16 квітня. Наші пращури цього дня спостерігали за льодом: якщо він на озерах потоне – рік буде важким. Садівники вже починали саджати сливи, груші, смородину, обрізати дерева й кущі.

17 квітня. Цього дня починає звучати голосок цвіркуна і вперше подає свій голос журавель. У давнину цього дня виходили з помешкань, звертались до журавлів як до борців зі злом і захисників від нечистої сили. Наші пращури примітили: якщо вдень 17 квітня спекотно, а вночі прохолодно – чекай хорошої погоди.

18 квітня. У народі цей день назвали Вітренником. До цього часу ще ймовірні морози, але надалі влада зими вже втрачена на довгий час. У цей день приходить перше справжнє тепло і прокидаються цвіркуни.

19 квітня.   Цей день у народі називають Тихим, позаяк погода цього дня частіше за все бувала саме такою. Коли видавався і справді тихий день, то селяни примітили: «Це – до врожаю ранніх хлібів».

20 квітня. Якщо цього дня дощ, то ярові будуть погані, а калина вродить хорошою. З цього часу з’являються перші гриби: сморчки. Наші пращури цього дня спостерігали за небом: якщо на ньому було багато зірок, то це обіцяло хороший урожай грибів і ягід.

21 квітня. У народі цей день називали Виверни Голоблі, Льодолом, Ревучі води. Наші пращури примітили: якщо схід на Льодолом ясний, то літо буде хорошим, якщо похмуро, то літо буде поганим, а якщо туманно –   бути влітку негоді, якщо буде теплий вечір і тиха ніч, літо буде спекотним і сухим.

22 квітня. У давнину у цей день розпочинався вигін худоби в поле. У селян була традиція 22 квітня обходити джерела і проговорювати: «Підземна водиця, відкриваємо тобі шляхи зовнішні». Наші пращури помітили, що можна очікувати сухого літа, якщо до цього дня ще не встановилась стабільна тепла погода.

23 квітня. Народний прогноз погоди каже, що 23 квітня у давнину спостерігали за сонцем: «Якщо сонце зійде червоне у туманному серпанку – рік буде хлібородним. Якщо викотиться з-за гори – доведеться переорювати озиме поле і засівати ярими». У цей час розкриваються бруньки у груші, дуба. Сходять нарциси, крокуси, а при ранній і теплій весні можуть зацвісти. А цього року – саме така весна, тому уже щедро квітують.

24 квітня. Цей день називали Половодом, бо він «води розпустив». Вірили: якщо цей день без води (холод) – засіки без зерна (літо погане). Наші пращури помітили: «якщо до цього дня води не розкрились, то весна буде пізньою і літо поганим». Якщо вранці мороз, а вдень сніг пішов, то ще цілий місяць буде холодно. У цей день ведмідь з барлогу виходить…

25 квітня. З цього дня стає значно тепліше, земля прогрівається, сохне, парує. Наші пращури спостерігали за вербою: якщо вона до цього дня розпушилася – сильного холоду уже не буде. Із 25 квітня масово вилітають джмелі, літають бджоли. Виходять з нір лисиці.

26 квітня.   Цього дня наші пращури спостерігали за виділенням березового соку: якщо у берези було багато соку, вважали, що літо буде дощовим. У цей час з’являються перші весняні квіти (при теплій весні з’являються раніше), зеленіє малина.

27 квітня. Цей день у народі назвали Лисогоном, а ще – святом ворон. У цей час лисиці переселяються зі старих нір у нові. Наші пращури помітили, що якщо тепло 27 квітня, то у перших числах травня похолоднішає. З цього часу починаються грози. Прилітають стрижі.

28 квітня. Цього дня оглядають пасіки. Вірили, що бджолиний рій, який залетів на чужий двір, принесе господареві дому щастя. Розпускають бруньки калини і горобини, а в теплу весну – і раніше. При нормальній весні у цей час розпускається листя на березі. З’являються жаби. У садах спостерігається раннє цвітіння вишні.

29 квітня. У народі сей день називали «Розрийбереги», позаяк при весняних стоках води стаються обриви річкових берегів, зсуви. Вода підмиває береги. А ще цей день називали Розсадницею і цього дня сіяли капусту на розсаду. Наші пращури примітили: якщо ярки заграють і знову замерзнуть – чекай перешкоди на врожай.

30 квітня. До цього часу уже і береза, й вільха розпускаються. Якщо береза перед вільхою лист розпустила, то чекали сухого літа, а якщо вільха перед березою, то пророкували мокре літо. З 30 квітня по 5 травня можна почути перше кування зозулі.

Прикмети й ворожіння на Благовіщення

На Благовіщення потопчеш ногами первоцвіт, проліски, ряст і сон-траву – матимеш силу в руках і ногах, бо земля тобі цю силу передасть. Співали:

Топчу-топчу ряст, ряст,

Бог здоров’я дасть, дасть!.

На Благовіщення дівчата ворожать на пролісках і сон-траві, чи вийдуть заміж.

Коли дівчина на Благовіщення потопче сон-траву, закосичиться нею – збудуться її надії.

Якщо дівчина вперше побачить проліски, вмочить їх у воді й покропить себе – набуде краси.

Прислів’я та приказки про квітень

Про квітень існує ціла добірка перлин народної творчости, які знайшли широке застосування в побуті. Спостерігаючи за весняною порою, за ознаками квітня, українці склали немало прецікавих приказок та прислів’їв і про сей місяць, вивірених і навіть опоетизованих. Анумо читати їх, запам’ятовувати й активно вживати у власному мовленні, аби не дати їм забутися!

Квітневий шпак – весни гонець.

Квітень водою славний.

Квітневий сніг такий, як жіночий плач.

Мокрий квітень, сухий май – для картоплі буде рай.

Квітень воду підбирає, квіти розкриває.

Квітень землю красить.

Якщо квітень робить галáс, буде зерна і сіна повний запас.

Хто у квітні не сіє, той у вересні й не віє.

Весна всім красна.

Квітнева квітка ламає сніжок.

У квітні земля пріє.

У квітні земля теплішає і води розливає.

Сон на зиму відклади, а справи – у квітні роби.

Квітневий дощ зайвим не буває.

Квітень з водою – травень з травою.

Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

У квітні тримай одяг ближче до тіла.

Березневий дощ тішить квітень, а квітневий – людей.

Де у квітні річка, там у липні – калюжка.

Весна днем красна, а на хліб – пісна.

Перший квітневий дощ воза золотого вартий.

У квітні не байдикуватимеш – восени і на зиму до столу матимеш.

Квітневі турботи зженуть із печі.

Теплий квітень, мокрий май – буде у стодолі рай.

Де ластівка не літає, а у квітні додому прибуває.

У березні поскавчи, у квітні пограй, то не їстимеш коровай.

Квітневі струмки землю пробуджують.

Непостійний обманщик-квіт: на день – сім погід.

Квітень відмикає джерела й річки.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба урожай.

Ні холоднішим березня, ні теплішим травня квітень не бував.

З квітня земля пріє, вітром і теплом віє.

Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.

У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає.

Сонечко з квітневої гірки в літо котиться.

Лютий насмітить снігом – квітень змиє водою.

Яр-весна – наші батько й мати.

Березень з водою, квітень – з травою, а травень – із квітами.

Весна красна квітками, а осінь – плодами.

Прислів’я та приказки про працю навесні

Відомо, що українці споконвіків славилися як працьовита нація. Наші предки добре знали: прийшла весна – час братися до роботи в садку і на городі. Прибравши оселю, починають роботу на полі: в цей час орють землю, сіють зернові культури, а на городі – садять картоплю. В садках обробляють дерева: підрізають гілля, спалюють гусінь, підбілюють вапном нижню частину стовбура: від зайців і комах.

Про працю навесні й, зокрема в квітні – підбірка прислів’їв і приказок

Весняний день рік годує.

Весна ледачого не любить.

Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

Весна кличе в поле.

Яр-весна – наш отець і мати: хто не посіє – не буде збирати.

Хліб на хліб сіяти – ні молотити, ні віяти.

Як почав орати, то в сопілку не грати.

Зійшов у березні сніжок – берися за плужок.

У квітні не байдикуватимеш – восени і на зиму до столу матимеш.

Як терен квітом забіліє – селянин ячмінь сіє.

Сій вчасно – вродить рясно.

Тож віншую всіх із квітнем! Будьмо здорові на весь рік і на цілий вік!

Із квітнем мандрувала й ще не все описала Любов Сердунич.

 

 

 

Новости

 

Мітки: «7днів-Україна», 7днів, квітень

Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK