Любoв Сeрдунич.

Ця крaсивa рoслинкa з рoжeвими, лілoвo-рoжeвими, білими aбo світлo-фіoлeтoвими квітoчкaми, сприялa нaрoджeнню йoгo нaзви. A чoму? A тoму, щo квітне найбільше саме в його пору: на початку осени. Тож своєю назвою він зобов’язаний йому, вересові. Отож передусім трішки – про верес, тим паче, що багато хто з нас навіть ніколи не бачив його. У цю пору ніжні медово-рожеві квіткові килими вересу милують око поліщуків, де він найбільше росте.

Вéрес звичайний – вічнозелений розгалужений чагарничок родини вересових. Подекуди його називають вéреском, вересíнем, вересíлем, підбруснúчником. А ще в народі побутують назви: вéресовець-трава, вéреск. Мова ж наша – прадавня, тому й мала час витворити цій рослинці багато синонімічних назв.

Цей дуже розгалужений кущик, до 60 см заввишки, має тонке стебло і густі (голі або ледь пухнасті) гілочки. Квіточки дрібні, пониклі, в однобоких довгих китицях, при основі з чотирма трав’янистими прицвітками. Росте верес у хвойних і мішаних лісах на порубах, згарищах, лісосіках. Це світлолюбна рослина. Цвіте в липні – вересні. Поширена на Поліссі і в лісостепу. Верес – медоносна, лікарська, фарбувальна, кормова і декоративна рослина.

Верес – дуже добрий осінній медонос, який часто дає продуктивний взяток. Бджоли відвідують верес охоче і беруть багато нектару саме в той період, коли инші високопродуктивні медоноси відцвітають або вже відцвіли. Взяток із нього сприяє розвиткові розплоду бджіл на зиму. У теплу малодощову погоду з великих масивів вересу одна бджолосім’я збирає від 8 до 25 кг меду. Мед з вересу має темно-жовте і червоно-буре забарвлення, густий, запашний, трохи терпкуватий.

Верес вельми корисний для молодняка і лактуючих тварин. У маловрожайні на сіно роки верес заготовляють на зиму для годівлі корів і коней. Найбільш поживний верес у фазі цвітіння й особливо корисний навесні, коли мало зелених кормів. Придатний для приготування трав’яного борошна.

У народній медицині віддавна траву вересу застосовують при лікуванні ниркокам’яної хвороби; ревматизму, нервових хворобах, дизентерії, туберкульозі легень, набряканні ніг, при серцевих і ниркових захворюваннях, при безсонні, при лікуванні застуди, вивихів і переломів. Малим дітям дають чай із цього зілля проти страху.

Гомеопати траву вересу застосовують при ревматизмі, хворобах сечового міхура.

У декоративному садівництві верес прикрашає кам’яні гірки, його садять на клумбах, у парках і садках, адже декоративний він від ранньої весни до випадання снігу. З молодих пагонів можна добувати жовту фарбу.

У Шотландії там, де росте верес, більше нічого не росте, тому великі площі, охоплені вересом, називають вересовими пустками.

Як лікарську сировину гілки вересу збирають у серпні – вересні. Сушать у тіні або на горищі, розстилаючи на папері або тканині пластом у 5 – 7 см. Зберігають у коробках.

Саме верес дав назву місяця в українській, білоруській та польській мовах: вересень, верасень, wrzesien.

Цікаво!

• «Вераси» (білоруське «Верасы, буквально – «вереси») – популярний білоруський вокально-інструментальний гурт.

• Верес (норв. røsslyng) – це національна квітка Норвегії.

• У Шотландії, у культурі, в якій верес займає почесне місце, з його листочків видобувають жовтий фарбник для відомої тканини шотландки, з якої шили пледи та кілти (національне вбрання шотландців). Використовували рослину і для виробництва вересового елю (трунку): традиційного найдревнішого шотландського міцного пива, перша згадка про яке датується 2 століттям до н. е.. Шотландію теж називають країною вересового меду, а в древній Шотландії верес був зображенним на гербі одного з кланів.

На межі між серпнем і вереснем цвітіння вересінь-трави досягає кульмінації. Проте ці квітучі кущики можна побачити аж до жовтня. Верес (вересіль) – добрий медонос. Однак вересовий мед, темний на вигляд, – терпкий і навіть гіркуватий, тому бджолярі рідко розташовують вуликів поблизу вересових галявин.

Отож укотре прийшов ве́ресень, 9-ий місяць року у т. зв. григоріанському календарі. Цей місяць завше має 30 днів.

Вересень – один із тих місяців, котрі люблю. Він – красивий, тихий, лагідний, барвистий, теплий, багатий, пахучий і… смачний. Повітря геть просякнуте яблуками і грушками, сливками, ожиною і динями, шипшиною, терном і грибами, жоржинами й паліпандрами (айстрами). Спіла, жовта, сонячна, яскрава садовина й городина – скрізь: достигає на ґанку, на підвіконнях, сохне на осонні на дечках і на мотузках, протягнутих між яблунями та на горищі.

Назва вересня пішла з Полісся, де в цей час цвіте верес, цінна медоносна рослина.

Був цей місяць і ревуном, і заревом, і сівнем, і бабиним літом, ще й покрійником. У стародавніх слов’ян місяць жнив називали серпнем, а місяць молотьби – вереснем (від слова «верещать» (молотити)), походять від назви землеробських робіт.

А ночі й ранки вже холодненькі! Зате грози рідшають. Будьмо готовими й до заморозків!

Вересень – початок осени у північній півкулі Землі і початок весни – у південній.

В инших слов’янських народів назви місяця подібні: у білорусів – «вéрасєнь», у поляків – «вжéсєнь»; в перекладі з литовської мови вересень означає «місяць вересу», в латиській – «місяць цвітіння вересу». Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася відносно недавно: на поч. ХХ століття. До цього в кожному краї були свої «домашні» наклички. В давньоруській (д.-українській) мові була й «офіційна» назва: «руєн». По-народному – «ревун». Подібні терміни і дотепер зберегли серби («руян») та чехи «рієн» (щоправда, остання назва – для жовтня).

Паралельно з «руєном» уживали й иншу назву: «зарев». Ті й ті наклички, за твердженням мовознавців, походять од жовтого кольору (саме в цю пору починає жовтіти листя) та «руєнієм» оленів і лосів, котрі влаштовували шлюбні герці.

Книжна мова часів Руси зафіксувала і назву «варєснець». Дехто вважає, що його походження пов’язане з першими вересневими заморозками. Однак це твердження малоймовірне. Вочевидь, у цьому випадку мова йде теж про верес.

На західноукраїнських землях відомі назви «маїк» (починають «маятися», цебто зеленіти ранні сходи озимини) і «сівень»: пора масового висівання збіжжя (озимини).

Назва вересня «бабське (бабине) літо»   побутує в розмовній мові на північно-західному Поліссі. А пов’язана вона роботою, котру жінки («баби») закінчували на полях і городах.

Ще одна назва вересня – «покрійний». Вона походить од свята Покрови, котре випадало на 1 жовтня за старим стилем. Ближче до цієї пори земля вже покривається листям. Адже з вересня, як заважує прислів’я, листя на дереві не тримається.

Проте більшість европейських мов послуговуються латинською назвою «септембр» (у перекладі – «сьомий»). Це тому, що у Давньому Римі він і справді був сьомим, адже річне літочислення починали не спотворено, як тепер, а правильно: з березня, коли оживає все живе у Природі. Прийнявши новий, так званий григоріанський календар, у якому новоріччя перенесли на січень, місяценазву залишили старою, себто юліанською. До речі, у нас, у Русі, раніше вересень теж був сьомим місяцем року, адже початком року був березень, коли природа починає воскресати. Був час, коли на вересень перенесли Новоріччя, тож був він і сьомим, і дев’ятим, і першим, і знову дев’ятим…

А може, краще бути йому сьомим-таки?..

Має вересень і свої свята й пам’ятні дні. Зокрема:

• 1 вересня – День знань,

• 2 вересня – День закінчення Другої світової війни,

• 7 вересня – День військової розвідки України,

• 8 вересня – Міжнародний день солідарности журналістів,

• 17 вересня – День працівників цивільного захисту України (День рятівника) і День фармацевтичного працівника України,

• 22 вересня – осіннє рівнодення (день за тривалістю рівний ночі),

• 29 вересня – День пам’яти трагедії Бабиного Яру,

• 30 вересня – Міжнародний день перекладача…

Протягом багатьох тисячоліть українці запримітили дуже багато закономірностей про вересень: все-таки перехідний місяць!Користуймось народним досвідом і мудрослів’ям! Дещиця його – у відомих прислів’ях і прикметах:

- який у вересня початок, такий буде й кінець;

- посушливий і теплий вересень – пізня зима (і навпаки);

- вересневий грім віщує теплу і довгу осінь;

- якщо перший день бабиного літа ясний, то й осінь буде тепла;

- ранній падолист – на холодну зиму;

- врожай на горіхи – нарік буде врожай на хліб;

- горіхів багато, а грибів мало – зима буде холодною;

- багато павутиння на бабине літо – до ясної осени й холодної зими;

- якщо восени багато павутини, нарік літо буде врожайним;

- багато жолудів на дубах – чекаймо перед Різдвом багато снігу;

- якщо жолудів багато, нарік буде добре жито;

- якщо восени листя берези жовтіє зверху, весна буде ранньою, знизу – буде пізньою;

- з’явились опеньки – літо закінчилося;

- якщо багато опеньків, то жито нарік вдасться добре;

- на початку осени линяють кури – до ранньої зими.

А ще й таке нарід запримітив:

- мало лушпиння на цибулі і тонке – зима буде м’якою, а товсте і багато – суворою, якщо ж жолудів чимало – то й лютою;

- вранішній дощ довго не триває;

- при заході сонця хмариться з півночі – на вітер, захід золотавий, жовтий або жовтогарячий – на гарну погоду, зорі вночі ясні – на погожу днину, тьмяні – на дощ, а коли перед світанком миготять – на переміну погоди;

- листя на березі жовкне з верхівки – на ранню весну, знизу – на пізню;

- журавлі відлітають у вересні – на теплу зиму. Вересень   має одну, та й то гірку ягоду: горобину; .

- у вересні листя на вербі пожовкло – до ранніх приморозків;

- у вересні масово опадає листя з багатьох різних дерев – зима буде довгою і холодною.

Користуймось і такими спостереженнями!

Цієї пори одна ложка води робить дві ложки болота. Чим тепліший і сухіший вересень, тим пізніше прийде зима. Якщо луки засновано павутинням, гуси гуляють вкупці, шпаки довго не відлітають, то осінь буде тривалою і погожою.

Павутиння стелиться по рослинах – на тепло. Мокре літо і тепла осінь – на тривалу зиму. Якщо захід жовтий, золотавий або рожевий – на гарну погоду.

Птахи співають у негоду – на погожий день. Журавлі восени летять високо – осінь буде тривалою. Чим вищі восени мурашники, тим суворішою буде зима. Горобина вродила рясно – осінь буде дощовою, а защедрила рясно і завчасно почервоніла – на сувору і сніжну зиму. Горобини мало – осінь буде суха.

Якщо перший день бабиного літа видався погожим, то й осінь буде теплою. Чим сильніший вітер, тим менша ймовірність місцевих приморозків. Туман вранці піднімається, утворюючи хмари, – на дощ, а падає на землю – буде суха днина.

Дим падає на землю – на сиру погоду. Лебеді відлітають у вирій пізно – чекай тривалої теплої осені, а якщо полетіли на південь рано – зима буде холодною…

Дощовий вересень – нарік буде врожай. Калина і чорна бузина достигли не по порі – чекай холодної і лютої зими. Буряки і морква мають мало сухої гички – чекай великих дощів. Голос роздається далеко в полі – буде дощ. Листя жовтіє з вершини – прийде рання весна, знизу – пізня.

Жолудів у вересні на дубі багато – до суворої зими. Звуки вдень приглушені, чуткість погіршилась – погода збережеться добра. Иній чи роса не випадають – на негоду.

А моє прислів’я – ХОЧ ВІН ДЕВ’ЯТИЙ, ЗАТЕ ВДАТНИЙ! Бо підсумовує працю селянина, починає науку, збирає щедрі дари Матінки Природи…

А якими доповните і в яких прикметах переконалися ви? Втім, пам’ятаймо і ще одне прислів’я: прикметі вір, але й перевір!

Із Вереснем мандрувала і ще не про все записала

Любов Сердунич, письменниця.

Новости

Мітки: «7днів-Україна», 7днів, вересень, зарев, Любов Сердунич, покрійник, Ревун, сівень

Поділитись новиною з друзями в соціальних мережах

КОМЕНТУЙ У FACEBOOK